А ледве тільки сон нам зломить очі…

А ледво тілько сон нам зломить очи,Гнеть північна єго сторожа згонить:Гримить кори́тар, колодя́ скрегочеПри дверех, думаєш з просоня: дзвонить

Пожарний дзвін… Зриваєш ся — аж ні!Пан ключник входить з лямпою, поглипнеНа крати, чи здорові та міцні,На піч, на кибель, тапчани — тай зникне.

Знов колодки скрегочуть, а НогайціКазню за казнею пліндрують далі,Мов Лопотова та війна у байці.

Що сон із змучених повік украли,Грижи неситій не дали заспати —Байдуже йім, коб лиш здорові крати.

17 сент. 1889.