Вранці рано по селі…

В ранці рано по селіТо не пчоли, не чмеліГлухо зажурчали,Не шумів розбитий спуст,А йшло слово з уст до уст:„Вкрали! Вкрали! Вкрали!“

Що? Хто? Відки? Вість така:Вкрали гроші в Пазюка!Як вернув із шинку,Пяний у стодолі спав,Злодій черес з него знявІ потяг шматинку.

Хто був злодій? Відки знать?Сам Пазюк не зна сказать,Хоч щось твердо дума.Далі скрикнув: „От на глум!Вів мене в стодолу кум!Се ніхто крім кума!“

Кум почув се, весь дрижить,Мов опечений біжить:„Змилуйте ся, діду!Я вас до хреста довівТай пішов вісьта домів!Присягати піду!“

„Не бреши! Де гроші дів?Ти мене вигоном вів —Тямлю весь інтерес:У стодолі дрюк відпер,Сіна з сруба на тік зверг, —Зняв із мене черес!“

„Тут мене гадюка йідж,Як я з вами був сю нічНа гумні, в стодолі!“„Не бреши!“ — кричить Пазюк, —„Гроші тут міні до рук,Бо діждеш недолі!“