В шинку шумить, в шинку гуде…

В шинку шумить, в шинку гуде,Аж гомін геть селом іде.І не питайте, що се є:Старий Пазюк горілку пє.Вже третю ніч він пє ось так,Та не гадай, що він піяк.Він буде ще три ночи питьІ ані цента не платить.О, бо Пазюк розумний дід,З кропиви він збирає мід:Він у селі над всіх модар,Бо він собі богач-лихвар.

І не гадай, що за процентВін пє й не заплатить і цент!Ось глянь у коршму. За столомСидить Пазюк, співа псалом,Бо він письменний — знай і се!І Бога в серці має все.Він бороду на руку спер,І сині очи в двері впер,Волосе сиве і густеЛице вкрива єго товсте,А голос дзвінко мов із бляхГукає: „Господи возвах!“

А обік него кум сидитьІ Пазюку в лице гладить,В очах єго читати б рад,Чи все тут є старому в лад,Чи все зробив він так як слід,Щоб ласкав був брикливий дід.А як старий скінчив свій спів,То кум несміло річ повів:„Спасибі, кумцю, вам за глас!Та щиро я благаю вас,Вділіть ту позичку міні, —Я все віддам у осені.“

Пазюк о стіл бє кулаком.„Чи дармо в тебе я дяком?Не штука то мій глас хвалить!Кажи горівки ще долить!“Скрутив ся кум неначе вюн,Горілку в жида і тютюнНа борг бере, на стіл кладе,Знов Пазюка просить іде:„Вжеж, кумцю, вас я третю нічЧастую за пустую річ,Щоб сотку в позичку дістать, —Виж обіцяли нині дать.“

Розгнівав ся на се ПазюкІ повну чарку кинув з рук.„От ще голяк! От ще жебрак!До мене промовляє так!Сто срібла, се великий гріш!Узять візьмеш, віддать хоч ріж!“„Яж, кумцю, позичав у вас,І тямите, віддав на час.“„Віддав! Віддав! А може й ні.А кілько то було гризні!Та що вже там! Хай страчу сам!Як обіцяв, то певно дам.“

І мовить кум: „То дайте ж тут!Ось свідки є, горівку пють.“Пазюк на те: „Нехай же пють,У мене гроші є ось тут!“І виняв з череса платокА в нім завитих сім соток,І перед свідками ціліЙіх розкладає на столі.„Отсе мій плуг, отсе мій стіг,Моя ріля, мій оборіг,Мої воли, моє гумно,Моя рідня, моє майно.“

І поскладав, поцілувавІ в черес всі сотки сховав.А кум стоїть, гне в собі злість,Очима тії гроші йість.„Та кумцю, змилуйтесь бо раз,Най дармо не благаю вас!“„Ні, синку, пізна вже пора,До дому час! Заснути тра!Ще кварту став, людей відправ,А завтра рано, щоб ти знав —Коли діждати дасть Господь,За грішми с свідками приходь.“

Село шумить, село гуде,Пазюк з шинку до дому йде.При ньому кум мов вюн той весь,А свідки йдуть то в скісь, то в склесь.Боками йдуть, пісень ревуть,Аж ось Пазюк промовив: „Тут!На розі хрест, с тернами тин…Тут в хаті мій драбуга син.Го-го, то злодій, зна біду!До хати спати я не йду.Гей куме! куме! Де ти втік?Ти спать мене веди на тік!“