Володимир Великий
Олександр Олесь Не жили в братерській згодіСвятославові сини.Все змагалися за владу,Все сварилися вони.
Ярополк убив ОлегаВолодимир смерти ждав,Та покликав він Варягів,Врятувавсь і князем став.
Де тепер розташувалисьХолмщина, Галичина,Там віддавна проживалиУкраїнські племена.
Неспокійно їм жилося,Дні проходили в боях,Набігали на їх Чехи,Нападав на їх і Лях.
Та найгіршими катамиБули орди — дикуни,Як вони людей гнітили,Як знущалися вони.
І поклявся Володимир,Що він люто їм помстить,Що Дулібів і ХорватівВід недолі захистить.
Що прилучить до ДержавиХолмщину, Галичину,Що збудує УкраїнуВільну, дужу і міцну.
І воює ВолодимирІ щастить йому війнаІ злились в одну родинуУкраїнські племена.
Видання 1930 року
Текст за виданням: Минуле України в піснях, Львів: «Неділя», 1930. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.