Вірш
Володимир Великий

Володимир Великий

Олександр Олесь

Не жили в братерській згодіСвятославові сини.Все змагалися за владу,Все сварилися вони.

Ярополк убив ОлегаВолодимир смерти ждав,Та покликав він Варягів,Врятувавсь і князем став.

Де тепер розташувалисьХолмщина, Галичина,Там віддавна проживалиУкраїнські племена.

Неспокійно їм жилося,Дні проходили в боях,Набігали на їх Чехи,Нападав на їх і Лях.

Та найгіршими катамиБули орди — дикуни,Як вони людей гнітили,Як знущалися вони.

І поклявся Володимир,Що він люто їм помстить,Що Дулібів і ХорватівВід недолі захистить.

Що прилучить до ДержавиХолмщину, Галичину,Що збудує УкраїнуВільну, дужу і міцну.

І воює ВолодимирІ щастить йому війнаІ злились в одну родинуУкраїнські племена.

Видання 1930 року

Текст за виданням: Минуле України в піснях, Львів: «Неділя», 1930. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.

Про цей вірш тут ще нічого немає