Айстри
Олександр Олесь Опівночі айстри в саду розцвіли…Умились росою, вінки одягли,І стали рожевого ранку чекать,І в райдугу барвів життя убірать…
І марили айстри в роскішнім пів-сніПро трави шовкові, про сояшні дні, —І в мріях ввижалась їм казка ясна,Де квіти не вьянуть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду в-осени,Так марили айстри і ждали весни…А ранок стрівав їх холодним дощем,І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо — тюрма…І вгледіли айстри, що жити дарма, —Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,Засяяло сонце над трупами їх!..
1905 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.