Війна Ігоря з Арабами і Персами

Та не довго спочивалиУкраїнські вояки.Вже у досвіта взялисяЛаштувати байдаки.

То вітрила білі шиють,То засмолюють човни,Весла, щогли вибірають,Чистять зброю, казани.

З Осетинами вже друзі,Розглядають зброю їх,Коней, луки вихваляютьІ рівняють до своїх.

… Наче впала чорна зграяНа шумливі буруни,Зачорніли, загойдалисьПереповнені човни.

Попливли, пливуть і танутьОсь і зникли в далені.Хай же їх боги не кинутьІ поможуть у війні.

Знов пустелею, степамиВійсько спільників іде.Ось і Кура, а за неюІ ворожа лава жде.

Полетіли перші стрілиІ зламались на щитах.Пишний ворог наступаєНа верблюдах, на слонах.

Навантажені верблюдиЙдуть і гнуться від ваги,На слонах, із веж неначе,Виглядають вороги!

Тупотять арабські коні,Квітнуть перські килими.Вдвоє ворог має війська.Та хоробріш втроє ми.

І не довго бій тягнувся —Захиталися вони!Заревли в страху верблюди,Повернулися слони.

Ворог битий ласки просить,Віддає своє майно:Срібло, злото, зброю, коні,Килими, харчі, вино.

… По пустелі ллється пісняШелестять сухі піски.На слонах і на верблюдахЇдуть наші вояки.