Відгуки
Леся Українка Пролїтав буйний вітер над морем,По безмірнім, широкім просторі;Білі хвилї здіймались високо,І зняли ся од вітру ще вище,Загукали як військо вороже,Заглушили вони буйний вітер. Пролїтав буйний вітер в пустинї,По безкрайому, мертвому полї.Закрутились пісковаті вихри,Простяглись геть під небо високе,Наче велити люті страшнії,І розсипались, впавши звисока;Смерть покрила слїд буйного вітру. Пролїтав буйний вітер край вежі,Що стояла самотно на кручі,Там знайшов він Еолову арфу.Він шарпнув її довгії струниІ всї струни озвали ся співомЛагіднїйшим од вітру дзвінкого.Буйний вітер замовк, пролетївши,Але арфа ще довго бренїла…
1896 р.
Видання 1899 року
Текст за виданням: Думи і мрії, Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.