Від того дня вже другий рік пройшов…

Від того дня вже другий рік пройшов.У чистім полю знов лежу я в горю,Гляджу на небо ясне… НадомновЗнов плавле ястріб в лазуровім морю.

Обколесив, тепер шибнув стрілов…Оттак і я простір думками порю,Та темно в нім, на віки мглов густовЗакрила доля мою ясну зорю.

Так темно, зимно! Наче серце стине,І думка в мізку мов пилина гине,І ворухнуть не можу я рукою,

Коли спімну, що ні одно горячеДівоче серце не зітхне, не сплачеІ не затужить нищечком за мною.10 мая 1880.