Весно, ох довго ж на тебе чекати!..

Весно, ох довго ж на тебе чекати!Весно, голубко, чому ж ти не йдеш?Чом замісць себе до вбогоі хатиГолод і холод, руіну і страти В гості ти шлеш?

Бач, уже май зачинаєсь! О маю,Чом же мерцем ти приходиш на світ?Пусто і мертво по полю, по гаю,Лиш оловяніі хмари вкривають Весь небозвід.

Стогін іде по селищах убогих,Діти гуртами на задавку мруть,Сіна нема й стебелця в оборогах,Гине худібка, по долах розлогих Води ревуть.

„Згинем“, — люд шепче. „Таж горе не са́меЗвикло ходить. Або пошесть прийде,Або — не дай Боже, — Польща настане“.От як сей рік зустрічають селяне Весно, тебе.1881.