Ще щебече у садочку соловій…

Ще щебече у садочку соловійПісню любую весноньці молодій,Ще щебече, як від давна щебетав,Своім співом весну красную витав.

Та не так тепер в садочку як було:Вечір в маю, співом все село гуло́,По вулиці дівчатонька, наче рій,На вишеньці висвистує соловій.

Не так нині як бувало! ПівсмеркомНе йдуть селом дівчатонька ходірком,Не виводять співаночок на весь двірСоловієви на вишеньці в супір.

Ось з роботи перемучені спішать,Руки й ноги мов відрубані болять, —Не до жартів йім сердешним та пісень,Лиш спочити б, наробивши ся весь день!

Важко якось соловію щебетать,Важко весну, хоч як красну зустрічать,Голосить природи радість на весь мір,Наче людському нещастю на докір.

А ще жаль єму й супірниць, що йіх співПо селу враз з єго свистом гомонів.Що то жде йіх?… Слюб з нелюбом, рій дітий,Та вйідливая свекруха й муж лихий.1881.