Рад би я, весно, в весельшії нути…
Іван Франко · 1881 Рад би я, весно, в весельшіі нутиРадісним співом витати тебе,В твойій красі ненаглядній втонути,Злитись з тобою, забути себе.
Рад би я ястребом плавать в блакиті,Травкою ніжною пнятись з землі,Хвилею бурхать о скали розбиті,Мушкою гратись в вечірнім теплі.
Вмерти, з житя розплисти ся на волю,В рідній землиці спочити від сліз,Щоб не чуть в серці пекучого болю,Людськоі муки не бачити скрізь!1881.
Видання 1893 року
Текст за виданням: З вершин і низин, Львів: накладом Ольги Франко, 1893. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.