В степу, де миються ховрашки…

В степу, де миються ховра́шки,На небесах, де спокій ліг,Куди зирну, там легкі пташкиГрайливих усміхів твоїх,Бо нині в зелені гайовійСеред дубів, що — нарівні́,Я з дивним птахом на розмовіПізнав закони чарівні,Що ти є скрізь, що дише злотомТвого іме́ння вся земля,І смуток рожі попід плотом,І марш оружний короля,Що світ — жіночість незрівняннаУ вірності, що світлом є, —І в серце глянув він моє,І очі мав, як ти, кохана.