Ти, серце, змучене коханням і журбою…
Юрій Липа Ти, серце, змучене коханням і журбою,Терпкими спогадами, буднями, що — злі,В твойому погляді ясніє тінь спокоюВогнем оно́вленої, княжої землі;
Твоє бліде лице прозоре й усміхне́неЗ очима темними, що — ласка, біль і гнів,Мов віддихи полей, мов тихий клич для мене,Мов переплески хвиль із теплих берегів.
З дзвінкої глибини розлучености й тугиДо тебе думи шлю, для тебе — порив мій,Німовний льот орлів в блискучі виднокруги,Німовний льот орлів у лагоді нічній.
Видання 1938 року (передрук 1967)
Текст за виданням: Вірую, Львів: Дзвони, 1938. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана (Юрій Липа. Поезія. Торонто, 1967).