В неволі, в самоті немає…
Тарас Шевченко · 1848 В неволі, в самоті немає,Нема з ким серце поєднать;То сам собі отсе шукаюКогось-то, з ним щоб розмовлять.Шукаю Бога, — а нахожуТаке, що цур йому й казать!От-що зробили з мене годиТа безталання! Та ще й те,Що літечко моє святеМинуло хмарно, що немаєНі-же єдиного случаю,Щоб до-ладу було згадать.
А душу треба розважать,Бо їй так хочеться, так проситьХоч слова тихого... Не чуть!І мов у полі сніг заноситьНеохоло́нувший ще труп.
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.