Мов за подушне, оступили…
Тарас Шевченко · 1848 Мов за подушне, оступилиОтсе мене на чужиніНудьга і осінь. Боже милий!Де ж заховатися мені?Що діяти? Уже й гуляюПо цім Аралу, і пишу́,Віршую нищечком, грішу,Бог-зна колишнії случаїВ душі своїй перебіраюТа списую, — щоб та печальНе перлася, як той москаль,В самотню душу... Лютий злодійВпирається таки, та й годі!...
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.