В алеї нічкою літною…

В алєї нічкою літно́юЯ йшов без тями, наче тінь,Горіли зорі надо мноюІ неба темная глибіньМов океан тиші, спокоюЛилася в душу. Як же яЩе вчора вас любив, о зорі,Тебе, блаките! Як мояДуша в безмірному просторіКупалася, на ті прозоріЛуги летіла, де цвітутьБезсмертні квіти, де гудутьНесказано-солодкі співи!А нині темні і тяжкі виДля мене, весь ваш чар погас.Ненавиджу я нині вас!

Ненавиджу красу і силуІ світло й пісню і життя,Ненавиджу любов, чуття, —Одно люблю лиш — забуття,Спокій, безпамятну могилу.

В алєї нічкою літно́юЯ йшов без тями, наче тінь.Поперед мене, поза мноюСнували люде. Дзінь-дзінь-дзінь!Дзвонив біцикль. Неслися шептиЛюбовних пар, далекий спів…Та в серці мойому засівБіль лютий, на який не вспівНіхто ще видумать рецепти.Я йшов, та знав, що я — могила,Що нерв життя у мене вмер,Що тут, в нутрі на дні теперДуша моя похоронилаВсі радощі і все страждання,Весь спів, що вже не встане знов,Своє найвищеє бажання,Свою останнюю любов.