Байдужісінько мені тепер…
Іван Франко Байдужісінько мені теперДо всіх ваших болів і турбот,До всіх ваших боїв і гризот!Всі ідеї ваші, весь народ,Поступ, слава — що мені тепер?Я умер!
Хоч вались про мене весь сей світ,Хоч брат брата тут мордуй і ріж, —Нічого мені тепер глядіть,Нічого вже добиваться більш!В моїм серці вбитий острий ніжІ на віки душу я запер, —Я умер.
Хай побіда світла вас манить,Хай надія додає вам крил, —Та моя надія ось лежить:Я — судно без маштів і вітрил,Я для радощів не маю сил,І з життям умову я роздер —Я умер.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.