Вірш
У неділеньку та ранесенько…

У неділеньку та ранесенько…

Тарас Шевченко · 1848

У неділеньку та ранесенько,Ще сонечко не зіходило,Я я молоденькаНа шлях, на дорогуНевеселая виходила;Я виходила за гай на долину,Щоб не бачила мати,Того молодогоЧумаченька свогоЗострічати.

Ой зострілась яЗа тими лоза́миТа з чумацькими воза́ми:Ідуть його во́ли,Воли половії,Ідуть, ремигають;А чумаченька мого молодогоКоло воликів немає.

Ой копали йому́ в степу при дорозіТа притиками яму;Завернули його у тую рогожу,Та й спустили ІванаУ ту яму глибокуюНа високій могилі.Ой Боже милий, — милий, милосердий,А я так його любила!...

Видання [бл. 1920] року

Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає