Не так тії вороги…
Тарас Шевченко · 1848 Не так тії вороги,Як добрії люди —І окрадуть жалку́ючи,Плачучи осудять,І попросять тебе в хату,І бу́дуть вітати,І питать тебе про тебе,Щоб потім сміятись.Щоб з тебе сміятись,Щоб тебе добити.Без ворогів можна в світіЯк-небудь прожити,А ці добрі людиНайдуть тебе всюди, —І на тім світі, добряги,Тебе не забудуть!
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.