У неділеньку у святую…

У неділеньку у святую,У досвітнюю годину,У славному-преславномуМісті Чигири́ні,Задзвонили в усі дзвони,З гарма́ти стріляли,Превеле́бную громадуДо-купи скликали.

З святими корогва́ми,Та з прече́стними образа́миНарод з попамиЗ усіх церков на го́ру йде,Мов та божа бджола гуде.З манастиря святогоУ золоті, аж сяє,Сам архимандрит вихожає,Акафист читає,Поклони покладає.

Поважно та тихо,У раннюю по́ру,На високу го́руСходились полковники.І військо, як море,З знамена́ми, з бунчугамиЗ лугу виступало,Та на трубах вигравало,І на горі разом стало.

Замовкли гармати,Оніміли дзвони,І громада покладаєЗемнії поклони.Молебствіє архимандритСам на го́рі править,Святого Бога просить, хвалить,Щоб дав їм мудрості дознати,Гетьмана доброго обрати.

І одногласне, одностайнеГромада вибрала гетьма́на,Преславного Лободу́ Іва́на,Лицаря старого,Брата військового.

У труби затрубили,У дзвони задзвонили,Вдарили з гармати,Знаменами, бунчугамиГетьмана укрили.

Гетьман старий ридає,До Бога руки здіймає,Три поклони покладаєВеликій громадіІ, мов дзвоном дзвонить,Говорить:

— »Спасибі вам, панове молодці,Преславнії Запорожці,За честь, за славу, за повагу,Що ви мені учинили!А ще-б краще ви зробили,Як-би замість старогоТа обрали молодогоЗавзятого моло́дця,Преславного Запоро́жцяПавла Кравченка-Наливайка.

Я стар чоловік, нездужаю встати,Буду йому пораду давати,По-батьківськи научати,Як на Ляха стати.

Тепер прелютая годинаНа нашій славній Україні:Не мені вас, братця,На Ляха водити,Не мені тепер, старому,Булаву носити.Нехай носить Наливайко,Козакам на славу,Щоб лякались вражі ЛяхиУ своїй Варшаві!«

Громада чме́лем загула́:У дзвони задзвонили;Гармата заревла,І бунчугами вкрилиПреславного ЗапорожцяПавла Кравче́нка-Наливайка.