У чорную хмару зібралася туга моя…
Леся Українка 12
У чорную хмару зібрала ся туга моя,Огнем блискавицею жаль мій по нїй розточив ся,Ударив перуном у серцеІ рясним дощем полились мої сльози.Промчалась та буря-негода палка надо мною,Але не зломила мене, до землї не прибила,Я гордо чоло́ підвелаІ очі, омиті сльозами, тепер поглядають яснїйше,І в серцї моїм переможнії співи лунають.Весняная сила в душі моїй грає,Її не зломили зимові морози міцні,Її до землї не прибили тумани важкі,Її не розбила і ся перелїтная буря весняна.Нехай там збіраєть ся гірша, страшнїйша негода,Нехай там узброїть ся в гостру, огненную зброю,Я вийду сама проти неїІ стану — поміряєм силу!
Видання 1899 року
Текст за виданням: Думи і мрії, Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.