Давня весна

11

Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки,Вона летїла прудко, мов стокрила, За нею вслїд співучії пташки!

Все ожило, усе загомонїло, — Зелений шум, веселая луна!Співало все, сьміялось і бренїло, А я лежала хвора й самотна.

Я думала: „Весна для всїх настала, Дарунки всїм несе вона ясна́,Для мене тілько дару не придбала, Мене забула радісна весна“.

Нї, не забула! У вікно до мене Заглянули від яблунї гільки,Замиготїло листячко зелене, Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер і в тїсній хатинї Він про весняну волю заспівав,А з ним прилинули піснї пташинї І любий гай свій відгук з ним прислав.

Моя душа нїколи не забуде Того дарунку, що весна дала;Весни такої не було й не буде, Як та була, що за вікном цьвіла.

1894 року.