Ти плачеш. Сліз гірких потоки…
Іван Франко Ти плачеш. Сліз гірких потокиНа тво́йому лиці блідомуЛишають слід свій — не глибокий,Та замітний вже оку мому.
Ти плачеш. Ти, що відіпхнулаЛюбов мою як сиротину,Тепер на дармо просиш, ловишЛюбови хоч би крапелину.
Твоєю дивною красоюНадармо всіх маниш ти к собі:Се труп убитої любовиНе допуска любови к тобі.
І марно линуть, марно гинутьЛіта найкращі, молодії!Ти памятник живий, небого,На гробі власної надії.
Видання 1922 року
Текст за виданням: Зівяле листя, Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.