Того рана з криком, шумом…
Іван Франко Того рана с криком, шумомСеред тлуму дід іс кумомНа попівство враз ішли.Чи шукать поради може?Ні, за злодія на божеПо короні понесли.
У обох напухлі пики,А у серці гнів великий,В кума весь кровавий ніс.„Правте, отче, два молебни,Щоб злодюга той ганебнийБез пощади нагло тріс!“
Вийшли. Кум домів кленучи,А Пазюк нові онучіВ постоли, до торби хліб,Пятку в черес, палку в рукиТай для ліпшої порукиДо ворожки до Дуліб.
Видання 1898 року
Текст за виданням: Мій Ізмарагд, Львів: З друкарні пар. Ст. Манецкого і Спілки; накладом товариства «Академічна Громада», 1898. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікісховище.