Та не дай, Господи, нікому…
Тарас Шевченко · 1848 Та не дай, Господи, нікому,Як мені тепер старому,У неволі пропадати,Марне літа коротати.
Ой пійду я степом-лугомТа розважу свою́ ту́гу— »Не йди! — кажуть: з цеї хатиНе пускають погуляти!«
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.