Добро, у кого є господа…

Добро, у кого є госпо́да,А в тій госпо́ді є сестра,Чи мати добрая! Добра́,Добра́ такого таки з родуУ мене, правда, не було́,А так собі якось жилось...

. . . . . . . . . . . .

І довелось колись мені,В чужій далекій стороніЗаплакать, що немає роду,Нема пристанища, госпо́ди...

. . . . . . . . . . . .

Ми довго в морі пропадали;Прийшли в Дарю, на якор стали;З »ватаги« пи́сьма принесли́,І всі тихенько зачитали.А ми з колєґою лягли́,Та щось такеє розмовляли.Я думав: де-б того добра́,Письмо чи матір, взять на світі?»А в тебе єсть?« — »Жона і діти,І дім, і мати, і сестра,А письма нема...«

. . . . . . . . . . . .