Вірш
Сичі

Сичі

Тарас Шевченко · 1848

На ниву в жито у-ночі,На по́лі, на роздолі,Зліталися по воліСичі —Пожартувать,Поміркувать,Щоб бідне птаство заступить,Орлине царство затопитьІ геть спалить,Орла-ж повісить на тичиніІ, при такій годині,Республіку зробить.І все-б, здавалося? А ні!Щоб не толочили пашні, —Воно було-б не диво,Як би хто инший на тій нивіСільце поставив, а то зирк —Таки голісінький мужикПоставив любо, та й пішовВ копиці спать собі, а рано,Не вмившися, зайшовГостий одвідать. Та й погані, —Усі до о́дного сичі!Отсе тобі вари й печи!Щоб не нести́ до-домуТаке добро, то повбивав,А инших гратися оддавПриборканих воронам,І не сказав нікому.

Видання [бл. 1920] року

Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.

— / 10

Про цей вірш тут ще нічого немає