Святослав

Ніч майова, українськаСвітло місячне тремтить…Все заснуло. Тільки ОльгаНад колискою не спить.

Над дитиною схилилась,Сон рожевий зовучи:— „Спи мій сину, спи маленький,Треба спати у ночі.

Сплять давно уже Хозари,Печеніги сплять в степах.Всі заснули… Спи, мій сину,В золотих дитячих снах.

Та яким же неслухнянимНародився мій синок!Ні сповивачів не любить,Ні шовкових пелюшок.

Знову рученьки згинає —Наче стримує коня…Спи, моє мале зернятко,Спи, пташинонько моя!

Знов схопився! Щось приснилось?!Оченята аж горять!Правда — щось страшне приснилось?!Спи: давно всі діти сплять.

Соне, Соне срібнокрилий,Не жахай страхами ти,А на віченьки дитячіТихим янголом злети,

Поведи його за рукуНа заквітчані степи…Знов прокинувсь!.. Святославе!Заспокійся, тихо спи“…

Лється місячне проміння,Над землею ніч летить.Все заснуло, тільки ОльгаНад колискою не спить.