Свята ніч

В темну ніч ми зібрались громадкою йтитак поважно, немов у пригодїмала стати кому, а проте без мети,ми дивились на зорі тай годї.

Тихі, тихі й спокійні булилїс і поле на цїлім просторіі здавалось, неначе ми чути могли,як спадали летючії зорі.

Всї розмови, нескінчені тут на землї,десь кінчали ся там, між зірками.Проти вічности неба були ми малі,але небо схилялось над нами.

Ніч без тїнїв і сьвітло без проміння хвиль…Все було і далеко й близенько.І сияли нам зорі за тисячі мильі між нами сьвітили низенько.

Нам нераз крізь волосся сьвітила зоря,мов горицьвіт у темному листїначе ми перепливши небесні морязаквітчали ся в краплї сріблисті.

І немов над сьвятими зірки золотіу корону сплїтались огнисту.Одже й справдї, здаєть ся, були ми сьвятів тую зоряну ніч урочисту.