Суздальські князі

Понад Волгою й ОкоюГеть далеко навкругиРозляглись болота, багна,Вбогі ниви і луги.

Там народ московсько-фінськийЛедве-ледве животів:Жив то з ловів, то з рибальства,Бідував, але терпів.

А нащадки Мономаха,Що були князями там,Вже давно свій край забулиІ служили Москалям.

Залишили рідну мову,Прийняли чужу, нову,Збудували місто Суздаль,Володимир і Москву.

А думки летять на південь,До плодючої землі…І ідуть на УкраїнуЗ дужим військом Москалі.

Нагло Київ облягаєКнязь із Суздалі, Андрій,Наш Мстислав, що в той час княжив,Сміло кидається в бій.

Боронив хоробро місто,То було замало силІ вночі в бою завзятімМоскалі беруть Поділ.

А у ранці вже в ворота,В місто, вдерлись дикуни,Всіх уряд грабують, нищать,І вбивають без вини.

З хат, з палат майно виносять,Дзвони, ризи із церков…Трупом вулиці укрили,Розлили річками кров.

Все забрали, обібралиІ палати і хати…Кажуть: всі брати славяне,Кажуть: всі вони брати…