Суворість
Юрій Липа 1
Хто має суворі очіІ уста затиснуті міцно, —Помолімось єдиному Богу,Королеві всього світа!
Він розкрив над нами небо,Наказав володіть землею, —Пресвятих Таїн Тайна,Незміримости початок.
Повстаньте довкола віри,Лицарі Вічної Жизні, —Хто має суворі очіІ уста затиснуті міцно!
2
Повстаньте, як панцирна навала, —Кожна хвиля Жизні є велика.Невисловима — мить. І тільки віра зосталаДля Чоловіка,
Тільки віра вищаІ чеснота в будовіВирве душу з грищаІ правду — з крови.
3
Мертво́та, стерво жиючеЄ все, що творить тіло,Коли в щоденности тучіАрхангелів меч і крилаСерце людське не узріло,Коли серце не повсталоНад буднями своїми,Як вічности знак. Хо́рала,Що незглибимий.
4
Щоденний бій, мов коронаНа чолі Того,Хто є истота ЗаконаІ зерно всього.
Щоденний бій — молитовніСурми для Того,Хто держить дві чаші повніВсесвіту всього.
5
Час людини, як вовк утікає,Він біжить безупинно, кульга́вий,А попе́реду — війни безкраї,Сотворитель у славі.
Час людини жене в неспокою,Він розсиплеться порохом сірим, —Ось проходить ясною стопоюНовотворчий незміром!
6
Не мовте слова, не звершившиТого могутнього, що — в нім;Стокрот блаженний — той, хто пившиВино життя, зоставсь німим!
Благословенні ви, мовчанки,Що стиглі розцвітете нам;Так по безсонних ночах ранкиВогні засвітять далинам.
Видання 1931 року
Текст за виданням: Суворість, Прага, 1931. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Діаспоріана.