Сучасна приказка

Ви чули ту пригоду?В часї розливу рікПопав у бистру водуНещасний чоловік.В глубокім вирі бєть сяІ тоне вже туй-туй,До кума, що на мостї,Кричить: „Ратуй! Ратуй!“А кум, що на поручєПоважно лїктї спер,Глядить критично: „Втоне,Чи вирне ще тепер?“В кінцї махнув рукоюІ мовив лиш одно:„Не тратьте, куме, сили,Спускайте ся на дно“.

Гай, гай! Таких кумів намНе два, не три, не пятьВ житю що дня, що хвилїПриходить ся стрічать.Ти в горю, нуждї бєш ся,Мов риба у саку,Працюєш, тачку тягнеш,Мов панщину важку;Тут сумнїв мучить душу,Що місце, то боляк, —А він лиш критикує:„Се зле“ і „Се не так!“За поміч і порадуВін має лиш одно:„Не тратьте, куме, сили,Спускайте ся на дно!“

І наш народ так бєть сяВ матнї вже много лїт,І хвилї напосїлисьЙого розмити слїд.А на безпечнім мостїФальшивії братиСтоять і ждуть — чи може,Щоб поміч принести?Стоять і ждуть на хвилю,Що брата кроковтне,Числять: тепер ще вирне,Тепер вже чей пірне.На крик його й благаняВ них слово лиш одно:„Не тратьте, куме, сили,Спускайте ся на дно!“

Та що се? Він не тоне,Хапаєсь берегів,Не слухає порадиОблесних ворогів;І під ногами чуєВже твердший, твердший ґрунт, —А ті на мостї в репет:„Се бунт! Се бунт! Се бунт!“Під ними міст хитаєсьІ хвиля прясла рве,І з моста крик лунає:„Ратуйте, хто живе!Ратуйте більшу власність,Ратуйте панський лан!Ратуйте трон і вівтарь!Давай обложний стан!“

А що, як НемезідаСобі одного дняПозволить жарт зробитиІ ролї поміня?На своїм ґрунтї станеРусь міцно на ногах,А супротивна хвиляПіде по ворогах?І ті, що нас із вируСпасали мило так,Самі скоштують троха,Який то в мокрім смак?А Русь на їх благаняЇм відповість одно:„Не тратьте, браця, сили,Спускайте ся на дно?…“