Співакові

Будь ти співаче, як божа пшениця,Пісня твоя — золотеє зерно!Скоро в лушпині доспіє воно,Колос у низ починає хилить ся.

Знає той колос, стебло і лушпина,Що для зерна вони тілько й росли,Що лиш тоді воно повне, колиВесь живий сок свій в ній зложить ростина.

Знає той колос, стебло і лушпина,Що як доспіє зерно золоте,Серп йіх нещадний зітне і змете,І що зерно те йіх смерти причина.

Алеж леліючи в темній обслоніСочні зерня́точка, знає стебло,Що на будуще воно принеслоНо́ве, богатше житє в своім лоні.

Так весь свій мозок і нерви і серцеЙ ти в свою пісню, співаче, вкладай,Біль свій і щастє й житє йій віддай,Будь єі колос, лушпина й стебелце!4 іюня 1888.