Сніг в гаю…
Олександр Олесь Сніг в гаю… але весноюРозівьється гай……Може долею ясноюЗацвіте й мій край.
В небі мла, а сонце гляне, —Мла ростане в мить……Може й мій народ повстане,Морем зашумить!
Сон.... але всю землю збудеЖайворон-гінець……Може й ти, мій сонний люде,Знайдеш сну кінець.
Смерть… але її задушеПісня, сміх і рух……Ой, скажи, народня душе,Де живий твій дух?
На обличчі рабство, туга,Безпросвітня мла…Де-ж то гордість твого духа —Вільного орла?
Що вона в тобі робила,Як віки ти гнив,Почорнілая могилаМіж зелених нив?!
Як вулкан, стоїш ти, згаслий,Але чую я,Що в душі твоїй прекраснійМоре ще огня.
Вірю я, що оборонеСам себе мій край…О, мій велетню — Самсоне,Пута розривай!!
1906 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.