Пекло, здавалось, було в ту годину…
Олександр Олесь Пекло, здавалось, було в ту годину…Грім, як шалений, стогнав і ревів,Блискавок стріли літали без впину,Ввесь небозвід то палав, то чорнів.Буря пройшла, і я з жахом питаю:Що-ж то зробилось з коханого краю?Певно руїну та буря зробила?Кажуть: „вербу десь розбиту добила“.
Думко! коли і тебе виливаюВ слово холодкеє, в пісню свою,Пекло таке-ж я в душі своїй маю —Спалює всю воно душу мою…Думко! остужена словом людським, —Пісне! що зробиш ти в краї моїм?Може й ти вдариш в вербу недобиту,В ту, що жила, не радіючи світу?!
1904 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.