Що вовк вівцю їсть — жалко, та не диво…

Що вовк вівцю йість — жалко, та не диво,На те він вовк, розбійник, душогубець.Та як би віл, спокійний травоскубець,Приняв ся враз живеє рвать мясиво?…

Що ширить тьму у рясі темнолюбець,Що кат у фраку точить кров як пиво,Що злодій-фарисей основи живоСпаса — се зле, та злий в злім не проступець.

Та чесний чоловік, що злому служить,Своєю честю покриває міднийЛоб підлоти, а стиха плаче й тужить, —

Се вид найвисшоі погорди гідний,Се вид Пилата, що Христа на мукиВіддав, а сам умив прилюдно руки.9 сент. 1889.