Лице небесне прояснилось…

Лице небесне прояснилосьІ блиском роскоші займилось,Надіі румянцем паліє —Міні в тюрмі аж серце мліє.

Нараз в безмірному просторі,Мов парус на далекім морі,Маленька хмарка виринаєІ звільна з тиха надпливає.

Щось в ній мутиться і трепече,Немов у серце молодечеВірвеся думка сумовита,Трівоги хмаркою вповита.

Та промінь сонця гнеть зцілуєЗ лиця небес хмаринку тую,Лиш на рісницях золотистихДві три краплиночки зависли.

О небо, кришталеве море,Що защеміло в серці твоімВ тій хвили? Чи землі дрібноіВелике, непроглядне горе?…29 марта 1880.