Росли укупочці, зросли…
Тарас Шевченко · 1860 Росли у-купочці, зросли,Сміятись, гратись перестали,Неначе й справді розійшлись.Зійшлись неза́баром, побрались;І тихо, ве́село пройшли,Душею, серцем неповинні,Аж до самої домовини...А між людьми-ж вони жили́!
Подай-же й нам, всещедрий Боже,Оттак цвісти, оттак рости,Так одружитися і йти,Не сварячи́сь в тяжкій дорозіНа той світ тихий перейти!Не плач, не вопль, не скрегіт зуба —Любов безвічную, сугубуНа той світ тихий принести!
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.