Росіє, краю туги та терпіння…

Россіє, краю туги та терпіня,Чи ж не такий ти час проходиш нині?В трівоги й самолюбія пустиніПозабивались старші поколіня.

Тремтить вся сила краю як заклята,А тимчасом на лютий бій за волюЛетять маліі діти голубята,Кістьми лягають у сніжному полю.

Россіє, краю крайностів жорстоких!Твій витязь Святотогор дріма в печарі,Козацька воля спить в степах широких,

А дівчина голубка на бульваріПлатком, а не лицарською трубоюСігнал дає до кроволитя й бою.13 сент. 1889.