Роман

На Волині в час той княживСин Мстислава — князь Роман,Ворог злий бояр нікчемних,Друг селянства і міщан.

Бив він Половців нещадноІ в полон живих не брав,Про Романа склалась пісня,Сам народ ту пісню склав.

В пісні тій Роман був рівнийТурам, левам і орлам…Вороги дітей лякали:„Цить! Романові віддам“!

До Романа йдуть бояре,Віддають йому престіл…„Ой, не буду їсти меду,Доки сих не знищу пчіл“.

І коли меча бояреНа Романа підняли,Володимирка згадав він,Щоб слухяними були.

Не боявся він нікогоІ підмоги не шукав.Раз до його папа римськийПосланців своїх прислав:

„Інокентій, папа римськийПривітаннє шле тобі,Обіцяє тобі в помічМеч Петровий в боротьбі“.

Вийняв князь свій меч і каже:„Передайте й мій уклінІ спитайте свого папу —Чи такого має він.

Поки я меча не стративІ тримаю у руці,Ним я й буду добувати,Йдіть здорові, — посланці“.

І народом мудро правивІ державу збільшив князь,Бо Волинь з ГаличиноюВ одно князівство злилась.

Вояком Роман родився, —На війні він і поляг:Під Завихвостом на ВисліЗаколов його Поляк.