Раз зійшлися ми случайно…

Раз зійшлися ми случайно,Говорили кілька хвиль —Говорили так звичайно,Мов краяни, що нечайноЗдиблються зза трьохсот миль.

Я питав про щось такеє,Що й не варт було питать,Говорив щось про ідеї —Та зовсім не те, не теє,Що хотілося сказать.

Звільна, стиха ти, о пані,І розсудно річ вела;Ми розстались мов незнані,А мені ти на прощанніІ руки не подала.

Ти кивну́ла головою,В сінях скрилася як-стій;Яж, мов одурілий, стоюІ безсильний за тобоюШлю в погоню погляд свій.

Чує серце, що в тій хвиліВесь мій рай був тут-отсе!

Два-три слова щирі, миліІ гарячі булиб в силіЗадержа́ть його на все.

Чує серце, що програ́наСтавка вже не верне знов…Щось щемить в душі, мов рана:Се блідая, горем пяна,Безнадійная любов.