Так, ти одна моя правдивая любов…

Так, ти одна моя правдивая любов,Та, що не суджено в життю їй вдовольниться;Ти найтайнійший порив той, що бурить кров,Підносить грудь, та ба — ніколи не сповниться.

Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться,Та ще ніколи слів для себе не знайшов;Ти славний подвиг той, що яб на нього йшов,Коб віра сильная й могучая десниця.

Як згублену любов, несповнене бажання,Невиспіваний спів, геройське поривання,Як все найвищеє, чим душу я кормлю,

Як той вогонь, що враз і гріє й пожирає,Як смерть, що забива й від мук ослобоняє,Оттак, красавице, і я тебе люблю.