Рано-вранці новобранці…

Рано в-ранці новобранціВиходи́ли із села,А за ними молодимиЙ одна дівчина пішла.Подибала стара матиДоню в полі доганяти,І догнала, привела́;Нарікала, говорила,Поки в землю положила,А сама в старці пішла́.

Минули літа, а селоНе перемінилось,Тілько пустка на край села́На бік похили́лась;Коло пустки на милиціМоскаль шкандибає,На садочок позирає,В пустку заглядає...Марне, брате! Не ви́глянеЧорнобрива з хати,Не покличе стара матиВечеряти в хату.А колись, давно колись-то,Рушники вже ткались,І хусти́на мережа́лась,Шовком вишивалась;Думав жити, любитися,Та Бога хвалити,А довело́сь — ні до ко́гоВ світі прихилитись!

Сидить собі коло пустки.На дворі смеркає,А в вікно, неначе баба,Сова виглядає.