В неволі тяжко, хоча й волі…
Тарас Шевченко · 1847 В неволі тяжко... хоча й волі,Сказать по-правді, не було́;Та все-таки якось жило́сь —Хоть на чужому — та на́ полі...Тепер же злої тії долі,Як Бога, ждати довело́сь.І жду її, і виглядаю,Дурний свій розум проклинаю,Що дався дурням одурить,В калюжі волю утопить.Холоне серце, як згадаю,Що не в Украйні поховають,Що не в Украйні буду жить,Людий і Господа любить.
Видання [бл. 1920] року
Текст за виданням: Кобзарь, Київ — Ляйпціґ: Українська накладня. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Internet Archive.