Привіт тобі, мій друже вірний, гаю…

Привіт тобі, мій друже вірний, гаю,повірнику моїх найкращих дум!Все чисте, ясне, що лиш в серцї маю,надихав сьвіжий запах твій і шум.

На твоїх полянах, в відлюднім плаюя розсипа́в свій жаль, губив свій сум;у твоїх запахах, неначе в раюокрилював ся молодечий ум.

Під скрип могутнїх конарів дубовихскладались першії мої піснї,слабії відгуки твоїх пісень чудових.

А в бурі рев, як громи навісніломали твоїх велетнїв корони,у твоїх криївках шукав я охорони.