Найгірше я людей боявсь тоді…

Найгірше я людей боявсь тодїі обминав їх мов болючу рану.Тужний їх вираз, лиця їх блїдіболять мене, коли на них погляну

Я знав, в якій вони живуть бідї,та як же я до помочи їм стану?Я знав, що пута їх міцні й твердіі не зломавши їх я марно звяну.

О, я бояв ся їх, немов докору,мов зрадженої любки тихих слїз,неначе сам я винен був їх горю

От тим то я що дня — відлюдок дикий,свій біль дрібний і сором свій великийховав у серцї і тїкав у лїс.