Притча про радість і смуток
Іван Франко Два сусіди жили поруч себе рядом:Сей весілє справляє, а другий похорон.
В одній хаті риданє і плач над мерцем,В другій хаті музика і спів над вінцем.
Тут на мари мертвого кладуть і голосять,Там до слюбу рушають і дари виносять.
Одним шляхом везуть і труну й молодят,Один піп погребе й буде слюб їм давать.
І веселі й сумні вернуть з церкви уразІ певнісько сі й ті спільно впють ся за час.
Се не казка, брати, тілько образ мабуть,Як у парі в житю смутки й радощі йдутьІ сі й ті до одного кінця нас ведуть.
Видання 1898 року
Текст за виданням: Мій Ізмарагд, Львів: З друкарні пар. Ст. Манецкого і Спілки; накладом товариства «Академічна Громада», 1898. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікісховище.