Притча про правдиву вартість

Асока цар премудрий, милосернийДо ради царської звик був проситиПустинників, аскетів, богомільців,І пильно слухав, що вони казали.

Та се не в смак було єго міністрам,Дорадникам, вельможам, генераламСидіти поруч старців у лахмітю,І стали нарікати на царя.

Одного дня поклав він перед нимиДві скриньки. Перша щирозолотаЯсніла від каміня дорогого;Друга-ж була звичайна, деревляна,А шпуги позаливані смолою.

І мовив цар: „Мої міністри любі,Котра з отсіх скриньок вартнійша буде?“

І одноголосно сказали всі:„А вжеж вартнійша сяя золота!Як можна, царю, навіть прирівнятиДо тої позасмоляної скриньки!“

То цар велів скриньки повідчиняти.І глянь: у золотій лежало стервоГидке, вонюче, так що мимоволіУсякий аж ухопив ся за ніс.

А в смоляній лежали гарні перлиІ пахощі і дороге камінєБезмірної ціни. І дивувалисьМіністри, генерали та вельможі.

А цар сказав до них: „Ну, щож тепер?Чи справді скринька золота вартнійша?“

І строго глянувши на них сказав:„Ся скринька золота, се ви панове!На зверх коштовна, гарна та блискуча,В нутрі ж у вас незгода, гниль і зрада.

„А ся засмолена, се ті аскети,Ті жебраки, старці та богомільці,Що зверхньої краси давно зрекли ся,За те з душі своєї гнів і завистьІ пристрасть випололи наче хопту,А досвідом і розмислом глибокимСвій ум неначе сонце прояснили.“

Так ось вам, золоті скриньки, наука,Не надто гордувати смоляними,Поки не бачили тих пахощів,Перел, клейнотів, що є в них укриті.