Погасло сонце ласки і тепла…
Олександр Олесь Погасло сонце ласки і тепла,Побили цвіт квіток моїх морози, —Не до пісень мені: тремтять на віях сльози,І туга душу обняла.
Погасло сонце — мрія чарівна,І я блукаю знов без світла…Душа моя на мить, на мить одну росквітлаІ стала знову, як труна.
1906 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.