На гори високі, на срібло снігів!
Олександр Олесь На гори високі, на срібло снігів!На саму далеку вершину!З якої, раніше крилатих орлів,Вітаючи, ранок я стріну…
За хмари! де сонце блискуче жиє,Не томлючись сяєво лити…Де світу набрав-би я з серце своєІ сам уже зміг-би світити.
1905 р.
Видання 1919 року
Текст за виданням: З журбою радість обнялась…, Київ ; Відень: Дніпросоюз, 1919. Твір у суспільному надбанні. Джерело — Вікіджерела.